Новости Запорожья

Як Петро Порошенко оголосив про похід на вибори і чому самовисуванцем (ФОТО+ВІДЕО)

«Не можемо зупинятися на півдорозі»: Порошенко йде на вибори самовисуванцем, оскільки коло його однодумців ширше БПП, — пояснила Ірина Луценко.

 

Президент України Петро Порошенко вирішив йти на президентські вибори самовисуванцем, а не від партії «Блок Петра Порошенко», бо коло його однодумців не обмежується членами партії однойменної фракції, запевняє представник президента України у Верховній Раді Ірина Луценко.

Вона пояснила, що глава держави знайшов однодумців у тому числі серед представників парламентських фракцій «Самопоміч», «Батьківщина», позафракційних парламентаріїв.

«Президент зміг своїми реформами об’єднати всю країну, знайти однодумців більше, ніж є в його партії «Блок Петра Порошенка — Солідарність». Власне тому, представляючи інтереси більше, ніж своєї партії, президент Порошенко йде самовисуванцем», — сказала В. Луценко.

Дорогі українці!

Тільки що ми почули голоси молоді — про Україну, про їх бачення майбутнього. Саме юному поколінню ми повинні насамперед пояснити, куди йдемо. Потрібна відверта і чесна розмова про ситуацію, що склалася. Необхідно представити стратегію розвитку країни на наступні роки і десятиліття: бачення держави; місію, яку ми повинні здійснити; далекосяжні цілі і способи їх реалізації.

Події останніх років, як у нашій країні, так і на світовій арені, показали, що в Україні існує єдиний шлях зберегти нашу незалежність. Ми повинні стати європейською державою щасливих людей.

Можливо, комусь така мета здається занадто амбіційною, нереалістичною. Держава ще дуже слабо. Так само, як і економіка, яка тільки відновила своє зростання після затяжної кризи, пов’язаного з війною. І кількість бідних людей тому все ще дуже велика.

Знаю, що мільйони українців з тривогою думають про сьогодення і не впевнені в завтрашньому дні. Усвідомлюю, що пенсіонери стурбовані насамперед тим, як вижити, тому що криза найсильніше вдарила саме по ним. А знекровлене держава не мала достатнього ресурсу для того, щоб належним чином їх захистити.

Я розумію тих батьків, які не можуть звести кінці в сімейному бюджеті. І мені добре відомо і про настрої молодих людей, які їдуть на навчання або на роботу за кордон.

Не з чуток знаю про проблеми і низьких доходах вчителів, лікарів, інших працівників бюджетної сфери. Багато їжджу по країні й спілкуюся з людьми і чую багато жорсткої критики і сприймаю її.

Прикро, що у Всесвітньому індексі щастя, що відображає благополуччя людей в різних країнах світу, розмістили Україну на дуже низькому місці, за межами першої сотні. Аналітики критикують цей індекс за відсутність твердих критеріїв багатьох його складових, за надмірну суб’єктивність тощо. Але, здається, ми про себе думаємо, нібито ми одна з самих нещасних, горюють націй світу.

Але в той же час українські соціологи влітку вісімнадцятого року констатували, що дві третини українців назвали себе щасливими людьми! І ця цифра на десять відсотків більше, ніж за рік до цього. Парадокс. На рівні індивіда переважна більшість відчуває себе щасливими, а ось як спільнота – ми нещасні. Принаймні, якщо вірити індексу.

І змінити таке становище – це стратегічне завдання всіх гілок влади, інтелектуальної еліти країни, громадянського суспільства.

Два тижні тому Національний банк України оприлюднив основні макроекономічні показники минулого, 2018-го року. Статистичні дані хоча і не збігаються з настроями і почуттями людей, свідчать, переконливо свідчать — гірше точно позаду. Економіка після багаторічного спаду зростає 12 кварталів поспіль.

Криза, викликаний війною, економічної агресією, торгової блокадою з боку Росії — відступає. Відновлення економічного зростання відкриває, нарешті, і можливості для зростання реального добробуту.

Досягнувши макроекономічної стабілізації та відновлення зростання, ми нарешті створили основу для того, щоб почати наступ проти бідності. На моє глибоке переконання вона, бідність, є наш ворог, можливо не менший, ніж наш ворог – Російська Федерація.

Під час переходу від глибокої кризи і боротьби за виживання до сталого розвитку дуже важливо тримати абсолютно правильну економічну стратегію. Ефективна соціальна політика не може ґрунтуватися тільки на вільній ринковій економіці. При цьому ми повинні зосередити соціальну підтримку, перш за все, на найменш забезпечених верствах населення, як то самотні люди похилого віку, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї.

Вони в умовах кризи страждають найбільше і найпершими, а ось посткризове відновлення добробуту, на жаль, відчувають останніми.

Відповідальна економічна стратегія передбачає зменшення боргового навантаження на економіку. Тому здійснити стрибок з такими борговими гирями на ногах навряд чи вдасться. Прикували до них Україну інші політики, а звільняти її від цих кайданів випало нашій команді.

І частка державного та гарантованого державою боргу у співвідношенні до ВВП, хай там як, але протягом останніх років скорочується. І надзвичайно важливо, щоб і надалі бюджет був реалістичним, приймався з мінімальним дефіцитом.

Відповідальна економічна стратегія робить країну цікавою для інвесторів. Свіжий приклад: минулого тижня в Давосі було підписано два важливих угоди на засіданні Інвестиційної ради при Президенті. Одне – про створення фонду для інвестування на 200 мільйонів доларів, хоча попередньо планувалося на 25% менше – перепідписали. І ці 200 мільйонів доларів повинні направлятися на малий і середній бізнес України.

А інше – будівництво найбільшої вітрової електростанції в Україні і однією з найбільших вітроелектростанцій Європи загальною вартістю 400 мільйонів євро. Особливо приємно було почути прогноз президента Європейського банку реконструкції та розвитку, великого друга України Суми Чакрабарті про те, що Україна стане регіональним лідером у сфері відновлюваної енергетики. Хіба п’ять років тому про це хоча б мова йшла?

Блискучий візит прем’єр-міністра України в Норвегії – заплановані півтора мільярда доларів. І це все події одного тижня!

Відповідальна економічна стратегія диктує нам необхідність чітко визначити пріоритети і зробити акцент на тих секторах економіки, де ми можемо вийти на лідерські позиції. Вони стануть точками прориву, які підштовхнуть нас вперед. Вони принесуть кошти для того, щоб забезпечити відчутне підвищення рівня життя людей.

До таких секторів я відношу агропромисловий комплекс, ІТ, машинобудування, туризм, логістику.

Населення світу щороку збільшується в середньому на 80-85 мільйонів і, за наявними прогнозами, до 2024 році перевищить вісім мільярдів. І всі хочуть їсти. Очевидно, тут величезна ніша для України як глобального аграрного лідера.

Ми вже за ці п’ять років вийшли на перші місця в багатьох видах сільськогосподарської продукції, але ми повинні розуміти, що справжнє лідерство можливо лише за умови, коли експорт переробленої продукції буде значно перевищувати експорт сировини.

Наш IT-сектор зараз забезпечує майже 4% ВВП, дає роботу близько ста п’ятдесяти тисяч українців. І очікується, що в найближчі два роки ця цифра зросте до двохсот тисяч. Що вкрай важливо, мова йде про робочі місця з високим рівнем доходу. Саме ІТ-сектор може допомогти Україні збільшити частку середнього креативного класу. Це важливо для стабільності, для стійкості економіки, для стійкості країни в цілому, для демократії це важливо, тому що середній клас є опорою демократії.

Але, щоб стати справжнім лідером у цьому секторі, мало надавати послуги, мало сидіти на аутсорсингу, треба переходити до реального внеску у вітчизняну економіку.

Завдяки цьому в Україну поступово прийде так звана четверта промислова революція. В індустрії ми повинні зробити ставку на високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю. Традиційно в Україні сильними були і авіабудування, космічна галузь, суднобудування, військово-промисловий комплекс. І кожне робоче місце в цих галузях забезпечує мінімум 10-15 робочих місць у суміжних галузях.

Перетворення України в транспортно-логістичний хаб Європи потребує модернізації транспортної інфраструктури. Україна вже, нарешті, увійшла до двадцятки країн за кількістю нових авіаційних ліній.

Децентралізація дає можливість приводити в порядок мережа доріг в регіонах та громадах. І будівництво доріг стало символом п’яти років – з 2014 по 2019-й. Це під час війни. Поліпшення ситуації з дорогами вже позитивно вплинуло на туристичну галузь. Море, гори, унікальні історичні пам’ятки – дуже важливо, що Україна має таку кількість привабливих маршрутів. Світ тільки зараз відкриває для себе Україну.

І вже точно ніхто не плутає нас ні з якою іншою країною. Це також досягнення останніх п’яти років.

Але ми можемо увійти в десятку найпопулярніших культурно-туристичних напрямків у Європі. Туризм – це колосальний ринок для малого і середнього бізнесу.

Перераховані п’ять стратегічних пріоритетів дадуть потужний поштовх нашій економіці. Під них можна залучити мільярди доларів інвестицій. Їх реалізація створить десятки тисяч малих підприємств, сотні тисяч робочих місць з гідною оплатою та знизить, точно знизить рівень робочої еміграції українців.

Більш того, поверне українців додому. Ця формула дасть перспективу місту і селу, кожній громаді.

Вона наповнить державний і місцеві бюджети, дасть можливість підвищувати зарплати бюджетникам, пенсії, соціальні виплати. «Гроші ходять за людьми» — це принцип не тільки децентралізації, але й освітньої реформи, змін у системі охорони здоров’я, будь-який інший реформи. Люди – це головне.

Саме таке бачення пропоную нашого уряду, який, згідно Конституції, розвиває соціально-економічну політику. Я впевнений в тому, що уряд здатний реалізовувати зазначену позицію. І впевнений в парламентських перспективи нашої команди. І новий уряд, який буде сформовано новою Верховною Радою, буде проводити саме цю відповідальну, проукраїнську, європейську лінію.

І зрештою, ця стратегія значною мірою наблизить нас до соціальних критеріїв членства в Європейському Союзі.

Історики і філософи по-різному визначали роль і місце України в Європі. Одні говорили, що призначення України бути мостом між Сходом і Заходом. Інші говорили про нас як про «брамі Європи».

Хтось назвав нас «несподіваною нацією». І ще в двадцятих-тридцятих роках минулого століття найбільш проникливі українські інтелектуали писали, що майбутній процес об’єднання Європи не буде завершеним без входження в неї незалежної, суверенної, соборної української держави.

Що Росія, яка володіла на той момент Україною, завжди буде проявляти імперські амбіції і спробує підпорядкувати собі всю Європу. І все більше політиків на Заході, нарешті, розуміють, що без членства України в Євросоюзі, без членства України в Північноатлантичному альянсі Європа точно буде в небезпеці.

Це не тільки Україні потрібне членство. Це точно потрібно ЄС і НАТО, щоб Україна була повноцінним членом цих організацій.

Ми і Євросоюз наблизилися один до одного, як ніколи. І жодна держава, яка не в НАТО, не має таких тісних відносин з Альянсом, як Україна зараз. Але, підкреслюю, тільки повноправне членство в Європейському Союзі і НАТО остаточно і безповоротно гарантує нашу державну незалежність і нашу українську національну безпеку.

І в ці найпотужніші організації ми вступимо як країна — регіональний лідер, як країна, яка вже істотно посилила східний фланг Альянсу, як країна, яка захистила від російського навали не тільки себе, але і всю європейську цивілізацію.

Звичайно, нам потрібен мир з Росією. Холодний, але світ. Люди втомилися від війни. І на цій болючій емоції невтомно грає російська пропаганда. Не тільки вона, але і її брехуни всередині країни. Природно, що тема війни і світу – одне з головних на виборах, тому що народ буде вибирати не просто президента, а Верховного головнокомандувача Збройних Сил України. Я дуже уважно стежу за різними пропозиціями.

Базікають деколи таке, ніби ми тут граємо в олов’яних солдатиків, а не захищаємо країну у війні з другої по потужності армією світу! Пропонують записати побажання Путіна в блокнот, а потім цей блокнот винести на референдум. Або пропонують стати на коліна перед Путіним або в якусь іншу позу.

Ще раз повторюю. Ворог прийшов не за Кримом до нас, ворог прийшов не за Донбасом до нас. Ворог прийшов за всією Україною, щоб повернути утікачку в тюрму народів, як влучно назвав Російську імперію ще двісті років тому французький мандрівник де Кюстин.

Світ – це повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. І нічого іншого. Світ — це беззастережне визнання Москвою нашого права йти своїм шляхом. Ми повинні зробити все, щоб ніколи більше Україна не повинна запитувати у Москви куди нам йти. Це право виключно українського народу. І цей шлях називається — геть від Москви!

Друзі, ми продовжимо лінію на відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, в Європейському Союзі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу.

Справжній світ обов’язково наступить на нашій землі. Гарантувати світ може тільки боєздатна армія – наша українська, патріотична, добре навчена, добре вишколена, добре озброєна, добре одягнена… Ми – найкращі в світі! Українська армія день за днем буде ставати сильнішими.

Протягом найближчих п’яти років нашим пріоритетним залишиться справою зміцнення Збройних Сил, їх модернізація та оснащення новітніми зразками зброї та військової техніки, як українського виробництва, так і нарешті іноземної. З усього світу, від усіх наших партнерів у Збройні Сили приходить найсучасніші технології і озброєння, які дозволяють ефективно захищати Українську землю.

Дорогі українці!

Розумію, що не всі готові повірити в реалістичність заявленої мною стратегії. Невже нас відразу приймуть у НАТО і Євросоюз? Невже ми будемо великою країною і регіональним лідером? Дійсно станемо кращими в цілих секторах економіки? Чи доживемо до високих зарплат, а тим більше гідних пенсій?

Друзі, хіба ми не досягали неймовірного протягом п’яти попередніх років, коли ми з вами рятували країну від розчленування, економіку від колапсу, тоді, коли здавалося, що він невідворотний, від війни?

Багато хто не вірив, що в чотирнадцятому році ми, зненацька захоплені російською агресією, сохранимся як незалежна держава. А ми з вами зберегли країну, відстояли нашу незалежність і заклали міцний фундамент для потужної європейської держави!

Багато хто не вірив, що ми здатні вийти з економічної прірви. Через війни та окупації ми втратили приблизно п’яту частину промислових підприємств України. Одночасно Росія закрила для українських товарів на свій ринок, на який припадала майже третина нашого експорту. Вона навіть перекрила транзит наших товарів в інші країни. Але завдяки Угоді про асоціацію та поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС нам відкрився найбільший у світі європейський ринок. Економіка вистояла, почала зростати. І це власне, лише тепер відкриває можливості для підвищення рівня життя людей, і це лежить в основі стратегії, яку я сьогодні декларую.

Багато хто не вірив у серйозність наших намірів щодо децентралізації. Казали: ну хто ж відпустить фінансові потоки з Києва і передасть це громадам.

Але перші результати вже втілені в дорогах, школах, дитячих садах, вуличному освітленні, взагалі – духа, який зараз панує в територіальних громадах: наближення людини, громадянина, суспільства і влади, де левову частку проблем чоловік може вирішити у себе, в громаді.

Багато хто не вірив, що ми коли-то зіскочити з російської газової голки. Уявіть собі: ще десять років тому тодішній прем’єр-міністр зобов’язала Україну купувати у «Газпрому» 52 млрд кубів газу то 41 мільярд кубів газу за принципом «бери або плати». Будеш брати або не будеш брати – будеш платити з українського бюджету кошти Російської Федерації! У 2018 році нам знадобилося імпортувати 52 млрд, не 41 млрд, 20 млрд, а лише 10,5 мільярдів кубів, тобто в п’ять разів менше. І це був імпорт з Європи, а ми в Росії газ не купуємо вже четвертий рік.

Багато хто не вірив, що Угода про асоціацію буде підписана і ратифікована. Багато хто не вірив, що ми виграємо у Росії дипломатичну битву за його ратифікацію. Хочу нагадати кроки Росії, починаючи від референдуму в Нідерландах, і закінчуючи спробами блокування в Європарламенті. Угода діє, і частка ЄС у нашому експорті перевищила 42%. Але це надійні 42%. Ніхто в страшному сні не уявить собі, щоб він коли-небудь закрив ринок для українських товарів.

У 2024 році ми подамо заявку на вступ у Євросоюз. Не сумніваюся, що ми отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО.

Я і зараз пам’ятаю, коли ми переконували по імплементації Плану дій щодо безвізового режиму з Європейським Союзом, багато хто казав – цього ніколи не буде, це треба бути самогубцями для лідерів європейських країн, щоб в умовах кризи біженців надати безвиз для українців. Більше того, окремі наші записні опозиціонери листи писали в Єврокомісії, Європарламенту з проханням не надавати Україні безвиз, тому що це має політичне забарвлення. Хоч би вибачилися перед українським народом…

Багато говорили, що цей безвиз нам і не потрібен, бо ніхто не зможе виїхати. І за півтора року більше двох мільйонів українців вже скористалися біометричними паспортами, не отримуючи віз, в тому числі і за рахунок лоукостерів. А кількість громадян, які отримали біометричні паспорти, вже перевищує дванадцять мільйонів. Які ще потрібні докази?

Нарешті, Ваше Блаженство, Ваше Високопреосвященство, Ви можете підтвердити, що багато хто до останнього не вірив у незалежність української автокефальній, помісній, православної церкви. І Томос про автокефалію – це наша велика перемога. Для нас Томос – це як ще один Акт проголошення незалежності. Це ключовий елемент державності, яким не просто має право, але й повинен займатися Президент і вся наша команда. І я хочу подякувати кожному з вас та привітати з цим величезним досягненням. І реакція українського народу на нашу церкву… Подивіться яка фантастична. Подивіться: кожен день, без будь-якого втручання держави парафії приєднуються до нашої церкви.

Друзі, нам є чим прозвітувати суспільству. Наш успіх – результат поєднання глибокого розуміння проблем, твердої політичної волі і реальних кроків, а не порожніх обіцянок і істеричних гасел.

Ми чекаємо найближчим часом, і я хочу привітати Андрія Володимировича Парубія, голосування парламенту за зміни до Конституції. Браво! У Конституції входять зобов’язання всіх гілок влади забезпечити гармонізацію законодавства та вступ України в НАТО та Європейський Союз. Хто в це вірив? Що ми це зробимо незворотнім шляхом, шляхом внесення змін до Конституції?

Але сумнівається хтось із нас, що Росія прагне до реваншу? Чи хтось має сумнів у її бажанні втрутитися у виборчий процес для того, щоб зробити спробу насадити в Україні проросійську владу, забезпечити таку конфігурацію влади, яка заблокує процес європейської та євроатлантичної інтеграції?

Популісти теж прирікають країну на серйозну небезпеку. Якщо їх не зупинити, і якщо їх допустити до влади, всі випробування, які люди пережили протягом останніх років внаслідок війни і економічної агресії з боку Росії, все виявиться марним. Своїми безглуздими експериментами популісти штовхають країну до нових політичних і економічних потрясінь. То що, ми хочемо наздогнати наших більш успішних західних сусідів або, навпаки, скотитися до рівня Венесуели? Саме другий шлях, не в Брюссель, а в Каракас, пропонує нам велику кількість кандидатів.

Не так давно хтось з опозиціонерів сказав, ніби бути популістом – це значить служити людям. Ні, бути популістом – це значить брехати людям і обманювати людей. І прирікати їх на злидні і страждання. Мадуро це наочно довів у Венесуелі, а деякі політикани хочуть поекспериментувати в Україні.

Окремі кандидати пропонують повернення до авторитаризму. Хтось говорить про це прямо. А хтось- свою мрію про одноосібної влади камуфлює в екзотичний проект так званої парламентської республіки канцлерського типу. З необмеженими повноваженнями канцлера і по суті однопартійним парламентом. І, до речі, цей небезпечний проект пропонує абсолютно неконституційний спосіб прийняття нової Конституції в обхід Верховної Ради. І в заявленої ними концепції чомусь зникло Національне антикорупційне бюро, антикорупційні органи.

До речі, найближчим часом завершиться конкурс по формуванню Вищого антикорупційного суду. Громадська рада міжнародних експертів спільно з Вищою кваліфікаційною комісією суддів відсіяли 42 учасники з 113 розглянутих кандидатур. Серед тих, хто покинув конкурс – судді, які переслідували учасників Майдану, кандидати з сумнівними станами або етичними порушеннями. Новий суд запрацює вже у цьому році, і це свідчить, що боротьба з корупцією залишається нашим стратегічним пріоритетом.

Україна піднялася на десять сходинок, поліпшивши свої позиції в рейтингу Міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Його оприлюднили буквально сьогодні вранці. Але, незважаючи на прогрес, звичайно, не задоволений нашою спільною позицією. Навіть при тому, що ситуація стала краще, ніж в Росії, ми все ще сильно відстаємо від найближчих сусідів по Євросоюзу. Хоча в рейтингу Doing business ми вже обігнали деякі країни-члени Європейського Союзу. Однак, протягом чотирьох років кожен раз додаємо по кілька балів. Тому за п’ять найближчих років, зберігаючи такі темпи, наздоженемо найближчі до нас країни Європейського Союзу.

Дорогі українці!

Загрози проросійського реваншу, популізму й авторитаризму – це погрози різного плану. Але кожна з них в рівній мірі несумісна з європейським вектором розвитку України, кожна суперечить європейським політичним стандартам. А отже, якщо не відвести ці загрози, не зупинити їх носіїв – Україна сама впаде в смертельні обійми Росії.

Почуття глибокої відповідальності перед країною, перед сучасниками, перед минулими і прийдешніми поколіннями спонукали мене прийняти рішення бути кандидатом на посаду президента України.

Прошу виборців мандат на те, щоб гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції, гарантувати незворотність нашої незалежності. Щоб відновити територіальну цілісність країни і принести мир, вигідний Україні. Щоб завершити побудову сильної, процвітаючої держави, здатного забезпечити порядок, добробут і безпеку кожного українця. Тому що добробут, безпека, порядок – не менш важливі, ніж армія, мова, віра. Щоб над міцним фундаментом, який ми заклали за п’ять років, звести добротні стіни і надійний дах.

У моєї президентської роботі траплялося всяке: успіхи і невдачі, точні розрахунки і помилки, приємності і прикрості, радості і печалі, достоїнства і недоліки. Слава Богу, є чим пишатися і, чого гріха таїти, є за що вибачатися. Але кожен мій крок, вдалий чи ні, ніколи не суперечив стратегії на повний розрив з колоніальним минулим, на власний шлях, на цивілізаційний союз з Європою.

Не маємо права зупинитися на півдорозі. Місія нашого покоління – довести до успішного завершення побудова міцної української держави. Яка стала наочним свідченням того, що прагнення багатьох українців і жертви в ім’я великої державницької ідеї не були марними. Яка стала б втіхою для тих, хто поклав на цей вівтар своє життя. І комфортним будинком для всіх нас і наших нащадків.

Так нехай же буде так, як розсудить український народ. Народ, з яким я йшов непростим шляхом протягом п’яти років. Частиною якого завжди був, є і буду. Буду і в спалахах Майдану, і разом з воїнами на передовій; відвідуючи найвіддаленіші громади в галузях, і під час важливих доленосних зустрічей.

Впродовж всього цього складного часу поруч зі мною моя сім’я: Марина, молодші діти Євгенія, Олександра, Михайло. Старший син Олексій і Юлія за час мого першого президентства подарували двох онуків, Лізу і Петра Олексійовича-молодшого, який народився майже в день інавгурації. Я безмежно вдячний своїй сім’ї, тому що завдяки підтримці, завдяки розумінню і завдяки любові я відчуваю себе щасливою людиною навіть в моменти, коли в роботі ймовірно важко.

Завершуючи п’ятирічну каденцію, стартую знову заради збереження стратегічного курсу на Європейський Союз і НАТО, курс на перетворення України в велику успішну країну щасливих людей. Разом ми переможемо!

За Україну! За її волю! За честь, за славу, за народ!

Слава Україні!

Петро Порошенко

За матеріалами: 112.ua, Цензор.Немає

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top