Головні новини

Україна перед Вибором: всі стежать за всіма

Гніт відповідальності — ось що таке справжні демократичні вибори. Гніт відповідальності, передчуття помилки — ось що таке, виявляється, справжні демократичні вибори.

У п’ятницю, 29 березня, в Україні останній день передвиборчої агітації. У неділю громадяни підуть голосувати за когось з 39 кандидатів. Такого стовпотворіння в бюлетені не спостерігалося ще ніколи.

Страшенно тягне написати, що і кампаній таких ніколи не було.

Втім, це писали в 2004-му, коли стало відомо, що кандидат у президенти Віктор Ющенкоотравлен діоксином. І в 1999-му, коли кандидата в президенти Наталію Вітренко, нині забутого діяча, намагалися підірвати гранатою. І в 2014-му писали, оскільки відкривати виборчі дільниці під час війни, без Криму та частини Донецької і Луганської областей, ще не доводилося.

Що ж зараз не так? Начебто жодних значних ексцесів і ПП (тьху-тьху, щоб не наврочити!) по ходу гонки. Немає заяв від 38 кандидатів про навмисному зриві їх зустрічей з виборцями на місцях або іншому шкідництво з боку влади, хоч претензії такого роду перш панували у кількох поколінь опозиції.

Демонстрація списку кандидатів для голосування на виборах президента України. Фото: Serg Glovny / ZUMA / ТАСС

Так, доступ до ефірів та іншим публічним майданчиків помітно нерів, а в окремих випадках упереджений: власники телеканалів — в грі, що не новина.

Так, договорів про політичний ненапад один на одного за допомогою компромату учасники сутички кров’ю не підписували.

Але чи можна всім перерахованим вибити з колії бувалого і біди українського обивателя, представників бізнесу, непередбачувану молодь, ще менш зрозумілих в сенсі настроїв ветеранів АТО, і так далі?

Як виявилося, можна. Причина парадоксальна. Вона — в демократичному характері виборів, про необхідність якого говорили з початку незалежності України.

Переконалися, що у верхах немає «плану В», а якщо і є, то реалізувати його в ситуації, коли всі за всіма стежать, дуже проблематично, і президентом стане той, хто збере більше симпатій. Гніт відповідальності, передчуття помилки, гнів за адресою людей з відмінним думкою, страх перед неминучим, наступаючим… Ось емоційна розбалансування суспільства і сталася.

Досягла стадії, коли найсвідоміші социопсихологи і журналісти почали нагадувати аудиторії: «Вибори — процедура, але не стихійне лихо і не кінець світу!» і пропонувати обурливі, з точки зору пропагандистів, варіанти поведінки.

По-перше, помістити думки про батьківщину в контекст безпосередньо життя голосуючого — наскільки на неї вплине або зовсім не вплине результат.

По-друге, ці ж думки помістити в стратегічний контекст — дійсно потенційні зміни або їх відсутність потягне за собою масштабні зміни в країні взагалі. За моїми відчуттями, до порад прислухалися всі.

Візьму на себе сміливість припустити відправною точкою передвиборчого психозу став меседж команди чинного президента: «Або Порошенко, або — Путін!»

Петро Порошенко з дружиною на мітингу своїх прихильників, Фото: Reuters

Всі інші кандидати були записані якщо не реваншисти, які в разі перемоги відновлять курс на Росію (мінус євроінтеграція, мінус безвиз і т. д.), то в базіки, не здатні втримати військову агресію РФ, негайно попрущую за межі Донбасу аж до Києва. Солідарної реакції від представників партій Майдану не було. Кандидати, які виросли з «шинелі» Януковича, і не думали заперечувати: звичайно, відновимо — мир, дружба, Путін!

На цьому тлі не можна вважати сенсацією лідерські позиції в рейтингах шоумена Володимира Зеленського, позасистемного кандидата «проти всіх», з програмою типу «Все буде зашибісь!». Адже набирав ж окуляри навіть гіпотетичний позасистемний кандидат, співак Святослав Вакарчук, якого соціологи спочатку включили в опитувальники, мабуть, заради наукового інтересу.

Днями Вакарчук зробив відеозвернення. Попросив громадян України голосувати 31 березня «не по приколу», а з розумінням, що авантюризм може привести до розвалу держави.

«Вибори — це не прикол, а питання про долю українців. Президентом повинна стати людина команди, а не амбітна людина, новий на хайпи», — оголосив Святослав Вакарчук напередодні виборів президента України.

Кинув, так би мовити, камінь в чужий город. Зі штабу Зеленського Вакарчуку прилетіла відповідь: «Спустися з гори — жарти скінчилися». Напередодні Зеленський давав соціальний, тобто безкоштовний концерт в Дніпрі. Черга на вхід стояла неймовірна. Між номерами кандидат у президенти просив своїх фанів, молодих глядачів, обов’язково з’явитися у неділю на виборчі дільниці: не тільки наука, але й практика показує, що це не сама дисциплінована публіка. «Вова, ти класний!» — кричали йому.

За даними опитувань, проведених в середині березня, 84% респондентів заявили про своє рішення взяти участь у голосуванні. За традицією рівень готовності вище в західних областях країни, серед людей старшого віку.

В один тур не вийде

Фото: Reuters

Звичайно, соціологів оголосять крайніми і купленими. Ніби скляною стіною відокремлюють їх заміри п’ятірку фаворитів від інших, менш популярних кандидатів. Зате ніхто не сумнівається, що виборів в один тур, а в 2014-му, не буде. Занадто мала підтримка кожного з потенційних президентів.

Зведені дані на цей момент такі:

за Зеленського — від 24,6 до 27,75% тих, хто визначився і має намір голосувати. Далі складніше.

Вираз «Порошенко і Тимошенко дихають один одному в спину» трактують по-різному. Я наводжу тут цифри свіжого опитування, проведеного спільно групою «Рейтинг», Київським міжнародним інститутом соціології та Центром Разумкова:

  • За Порошенка 16,4%

  • За Тимошенко 16,6%.

  • За Анатолія Гриценка («Громадянська позиція») — 9,7%

  • За Юрія Бойка («Опозиційна платформа — За життя») — 8,4%.

Більше 16% громадян досі не визначилися у своїх уподобаннях.

Всі соціологічні центри, включаючи той, що заснований керівником виборчої кампанії чинного президента, показують пріоритет Зеленського в першому турі.

Багато дослідників, формуючи можливі «пари» другого туру, теж схиляються до висновку: шоумен перемагає при будь-якому розкладі.

У команді Зеленського (не плутати з «95-м кварталом») об’єдналися і економісти-реформатори з відомими іменами, і серйозні фінансисти, є навіть доктор юридичних наук, трохи не потрапив за конкурсом в члени Верховного суду, а не тільки юристи олігарха Коломойського. Вони «заточені» на входження у владу за партійним списком, восени. Не забуваємо, що Україна — парламентсько-президентська республіка, і взяття Ради представляється більш важливою метою, ніж одна «розстрільна» президентська посада.

Та й журналісти, розмірковуючи на тему «бліцкригу» Зеленського, виносять свої сумніви в підзаголовки статей: «За тиждень до виборів, здається, мало що може перешкодити головному гумористу країни стати головною людиною в державі. Здається».

Відчуття мегамистификации не покидає, немає.

Хто робить погоду

Війна і корупція — головні біди України — б’ють і по рейтингу глави держави. Тільки вдалося пригасити скандал з «Укроборонпромом» і дипломатичний скандал, пов’язаний з послом США, як виявилося, що якийсь чин з СБУ, російський «крот» з 2014 року, втік до Москви, дає там прес-конференції, а в «ДНР» перебрався звільнений співробітник секретного відділу військкомату з Маріуполя, з пакетом персональних даних офіцерського складу… Зрозуміло, що Порошенко — мішень для решти кандидатів і об’єкт найжорстокішої троллінгу вуличних протестних акцій. Президент огризається, але терпить.

При цьому у нього є ядерний електорат, який розділяє однозначну позицію з приводу збройного конфлікту з Росією, курсу на ЄС і НАТО, а також оцінив зусилля по створенню помісної церкви.

До підтримки Порошенко готова від безвиході схилитися навіть частина його критиків. Ось така «любов — ненависть» противагою новому «слуги народу»!

Додатковим приводом для консолідації здатна стати небезпечна активність спецслужб РФ на окупованих територіях Донбасу. За заявою зовнішньої розвідки України, туди планують масово завезти і роздати населенню російські паспорти, щоб слідом офіційно направити військовий контингент для захисту співвітчизників. Як відомо, у Думі подано проект про невизнання підсумків українських виборів — спостерігачів від Росії на них не буде.

На думку експертів, на ядерних спирається і Юлія Тимошенко: магія особистості плюс економічне диво в перспективі, ну і обіцянку відразу знизити в два рази ціни на газ.

Січневий мітинг прихильників Юлії Тимошенко. Фото: Reuters

Але база зростання її електорату вже обрана Зеленським. Зате полку виборців Гриценко, вважають соціологи, може прибути за рахунок тих, хто так і не вмовить себе вважати другий термін Порошенко меншим злом, а не консервацією олігархічного правління з проєвропейською риторикою.

Колишні однопартійці Януковича здивували перед виборами розколом. Раніше таке траплялося тільки з демократами. Бойко дістався найбільший «осколок» — громадяни, які орієнтовані на соціалізм доперестроечной епохи. Але їх голоси вже не зроблять погоди в Україні.

Ольга Мусафірова, опубліковано у виданні Новая газета

«>

29.03.2019
12:02
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top