Троянські коні «Укроборонпрому»

У нашій країні характерними рисами в торгівлі зброєю стали тотальні крадіжки і безпрецедентне крисятництво.

Для двох президентів України державний сектор оборонно-промислового комплексу, левова частка якого об’єднана в держконцерн «Укроборонпром», став своєрідним тестом на лояльність до корупції, розкрадання коштів державного бюджету, виведення в тіньовий обіг прибутку від зовнішньоекономічних контрактів.

А також дерибану за безцінь активів і землі держпідприємств, знищення наукової та науково-технічної бази оборонно-промислового комплексу, ліквідації цілих напрямків оборонки, які створюють потенциял у сфері розробки і виробництва сучасних видів озброєнь, військової та специяльной техніки.

Чи стане «Укроборонпром» і приватний сектор оборонної промисловості, що зароджується в муках, свого роду «Голгофою» для президента Володимира Зеленського, можна буде судити незабаром, оскільки перші кадрові рішення глави держави і задекларовані його командою «реформаторські» потуги викликають більше питань, ніж відповідей.

Тепер же від президента та окремих осіб з його оточення йдуть сигнали, корупційні схеми в оборонці генерувалися з президентського кабінету, а оскільки тепер цього немає, то і корупції в цій сфері не буде.

Зрозуміло, що Володимиру Зеленському сподобалася роль доброго чарівника, який виконує будь-які бажання підданих. Помахом чарівної палички взяв і знищив корупцію. Клацанням пальців змусив генерального директора «Укроборонпрому» Павла Букіна зробити неможливе — погасити борги по зарплаті працівникам Миколаївського суднобудівного заводу, одночасно вивищившы його в ранг ефективного менеджера в оборонній промисловості з перспективою збереження за ним посади. Знає Володимир Олександрович, що борги по зарплаті погасили за рахунок інших підприємств концерну?

Військово-технічне співробітництво і торгівля зброєю завжди були в багатьох країнах сферою бізнес-інтересів президентської вертикалі. У нашій країні характерними рисами в торгівлі зброєю стали тотальні крадіжки і безпрецедентне крисятництво. Боюся, що перемога над корупцією тільки в президентському кабінеті мало що змінить. В «долю» входити, президенту не треба, а ось в тему — обов’язково. Інакше «долі» просто перерозподілять.

Короткий курс схемотехніки в оборонці …

Президенту відкрию секрет Полішинеля: аж ніяк не всі схеми крадіжок і корупції починалися в головному кабінеті на Банковій. Це колосальна помилка! Торгівля зброєю завжди була закритою темою, і до недавнього часу більшість чиновників держави, включаючи навіть Ст. Януковича, не мали уявлення про суми тіньових доходів вітчизняних збройових баронів.

Президент побіжний Ст. Янукович і три призначені їм керівники «Укроборонпрому» — Д. Саламатін, С. Громов і Д. Перегудов — залишили після себе непоправні втрати міжнародних ринків озброєння і військової техніки, розікравши при цьому кошти від зовнішньоекономічних контрактів, виводячи за офшорними схемами за кордон багатомільйонні суми від продажу зброї.

Досить лише згадати провал так званого Іракського контракту на переозброєння армії Іраку. Нагадаю, що кримінальне провадження за цим контрактом, яке ведеться з кінця 2013 року і розпочате ще за каденції і з ініціятиви ростовського втікача, тягнеться вже майже шість років. Багато фігурантів цього процесу вже давно витратили вкрадені у держави багатомільйонні суми на себе коханих і навіть не згадають назв офшорів, через які вони виводилися за кордон, хоча відповідальність за збитки і крадіжки з подібними міжнародними контрактами доведеться державі Україна, і не чиновникам оборонки, а саме нам — платникам податків. Провал Іракського контракту призвело до того, що повз українську оборонну промисловість пролетіло потенційних замовлень ще на 2500000000 доларів. Як оцінити цей збиток?

А що сталося з затонув біля берегів Греції судном з великою партією української зброї, яка призначалася, швидше за все, для Лівії? Хтось із слідчих пам’ятає імена, паролі, явки колишніх і нинішніх чиновників підприємств-спецекспортерів, причетних до організації цієї «потопленной» угоди? Мені не вдалося виявити кримінального провадження за цим фактом ні в численних правоохоронних органах, ні в спецслужбах, ні навіть найменшого натяку на проведення слідчих дій щодо Лівійського контракту.

Розборки з Індійського контракту на модернізацію літаків для ВПС Індії зачіпають каденції вже чотирьох президентів України. На сьогодні навіть складно підрахувати, скільки «їдців» з числа спецекспортерів та підприємств «Укроборонпрому» і суми відкусили від цього контракту.

На відміну від свого попередника Ющенко, який безпосередньо займався поставки зброї в Грузію, Ст. Янукович сильно занервував тільки в одному випадку — коли дізнався про «крисятництво» в збройових угодах з боку Д. Саламатіна. При цьому команда прокуратурі про початок кримінального провадження щодо колишнього міністра оборони пішла лише в кінці 2013 року, після того, як один з «вдячних» шанувальників тижневика DT.UA показав президенту цикл опублікованих статей про Іракський контракт ( » Геометрія іракської угоди «, «Багдадські злодії» ).

Слід зазначити, що великою різноманітністю схем і масштабністю тіньового обороту, крім зазначених вище, правоохоронні органи і фіскальну службу ділки від оборонки в той час не балували. З великою натяжкою мені вдалося нарахувати, крім банальних господарських злочинів і несплати податків, дві-три схеми. Але тоді ще не було війни …

Я поїду жити в Лондон …

З легкої руки П. Порошенко поняття «мародери» і «мародерство» стали невід’ємною частиною лексикону українських громадян.

У статті «Гроші, підпис, два ствола …» в кінці грудня 2015 я процитував слова глави держави, назвав дії чиновників Держекспортконтролю, які вимагали хабар з оборонного підприємства, мародерством. Не минуло й чотирьох років, як це поняття стали пов’язувати з командою самого Петра Олексійовича. Чи варто згадувати, що у колишнього глави держави матеріяли журналістського розслідування, пов’язаного з оприлюдненням фактів мародерства і прізвищ мародерів у крові в оборонці, фактично звели нанівець передвиборну президентську кампанію, яка починалася на бравурної ноті, а на фінішній прямій баражували вже в зоні імпічменту .

Чи можемо ми хоч трохи сподіватися, що анонсована головним законником країни, все ще перебуває на посаді, фінішна пряма слідства завершиться судовими розглядами справ про масштабної корупції в оборонній промисловості? Навіть поверхневий аналіз більшої частини з 480 згаданих Ю. Луценко кримінальних проваджень свідчить про те, що системність і масштабність, а також всебічну державну підтримку, як не дивно це звучить, корупційні та тіньові схеми отримали саме за каденції попереднього президента і охоплюють сьогодні і державний, і приватний сектори оборонно-промислового комплексу України.

Мені вдалося нарахувати щонайменше вісім усталених схем розкрадання державних коштів та матеріальних ресурсів, які розквітли буйним цвітом під час каденції колишнього президента і виявлені і розслідуються правоохоронними органами і службою фіскальної в оборонно-промисловому комплексі. У ці схеми, крім оборонних підприємств державного і приватного секторів економіки, були притягнуті посадові особи органів виконавчої влади, банківської системи, фіскальної та митної служб, а також деякі народні депутати.

Саме те, що із зростанням обсягів фінансування державного оборонного замовлення багаторазово зросли суми розкрадання коштів державного бюджету. Практично у всіх регіонах країни, де є оборонні підприємства, в поті чола трудяться численні конвертаційні центри, які знімають сотні мільйонів гривень, функціонують фіктивні і діючі підприємства, які «постачають» підприємствам ОПК неіснуючі комплектуючі і запчастини, контрафактну і контрабандну продукцію. Тільки за однією з виявлених службою фіскальної таких схем було задіяно понад 150 підприємств в чотирьох регіонах України.

Не приховую, що наймасштабніша із згаданих мною схем розслідується сьогодні Державним бюро розслідувань в рамках кримінального провадження від 24.04.2014 р.., Яке, ймовірно, дісталося бюро у спадок від Генеральної прокуратури як «неліквід».

Слідчі ДБР, судячи з усього, закинули дуже великий неводи для лову великої риби», користуючись термінологією Ю. Луценко. У сферу слідчих дій тільки однієї групи слідчих ДБР зараз потрапили понад 25 українських банків, де були і досі є рахунки спецекспортерів, а також підприємств, уповноважених на реалізацію надлишкового військового майна на внутрішньому ринку.

Увагою ДБР не обділені і колишню керівницю Національного банку України В. Гонтареву, яка зараз в Лондоні, а також посадових осіб, що здійснюють контроль і нагляд за рухом коштів за зовнішньоекономічними контрактами у сфері експорту продукції військового і подвійного призначення. За даними наших джерел у правоохоронних органах, слідчі встановлюють коло осіб, причетних до внесення змін до нормативно-правової бази Нацбанку, дозволяє підприємствам ОПК здійснювати перерахування великих сум на рахунки офшорних компаній за зовнішньоекономічними контрактами з ознаками фіктивності. Період охоплення операцій за рахунками підприємств оборонної промисловості, відслідковуються — з 2000 року і по даний час. Особливих відкриттів в цьому ДБР не очікує.

Технологія тіньових операцій при реалізації військового майна детально описана мною в статті «Збройові барони українського роду»І полягає в тому, що зброя і бойова техніка реалізуються уповноваженими Кабміном на ці операції підприємствами (більшість з них також спецекспортерами) на внутрішньому ринку комерційним структурам, а потім продаються через тих же спецекспортерів на зовнішньому ринку. Дельта від цих операцій благополучно ділиться між учасниками схеми. Зрозуміло, що купувати зброю на внутрішньому ринку можуть тільки військові формування, створені відповідно до законодавства України, але в цьому випадку наші правоохоронні органи ніяк не можуть куті ратися з правомірністю цих операцій. 2013 СБУ навіть вела кримінальне провадження у зв’язку з виявленими в селі Засупоївка величезним арсеналом зброї, власником якого було приватне підприємство. Природно, що дане виробництво успішно поховали. Очевидно, «аргументація»

До речі, кому, як не П. Букіну — керівнику ДК «Укроборонпром», колишньому керівнику ДК «Укрспецекспорт», який багато років торгував зброєю на зовнішніх ринках, не знати про всі нюанси виведення в тінь з використанням офшорів багатомільйонних коштів. Навіть не сумніваюся, що Павло Юрійович цілком може стати гідним консультантом ДБР з питання схем тіньових заробітків на агентську винагороду, маркетингових і транспортні витрати, страхування товару. Проте, як сказала одна волонтер і багаторазова радник міністрів силового блоку, яка афилиювала себе з командою новообраного президента в недавньому токшоу, П. Букін — професіонал у своїй справі, і тільки суд може встановити його вину. Дійсно, тільки справжній професіонал може багато років брати участь у збройовому бізнесі і бути все ще на волі.

Найбільш яскраве уявлення про ефективність сучасного менеджменту «Укроборонпрому» на чолі з П. Букиним президент Ст. Зеленський зможе отримати, ознайомившись з інформацією про події, що відбувалися в концерні останні місяці, коли П. Порошенко і його команда зрозуміли, що владний Олімп для них недосяжний. Необхідно у найкоротший час встановити, зовнішньоекономічні контракти були укладені, які передоплати за ними отримано, і куди ці кошти ділися. Інакше Україну чекає гучний скандал і серйозні фінансові претензії за невиконання міжнародних зобов’язань.

В українському збройовому бізнесі багато висококваліфікованих фахівців, але справжніми професіоналами вони стають тільки після того, як отримують доступ до першого кабінету країни або в крайньому випадку «одобрямс» звідти. Невже хтось сумнівається в тому, що П. Порошенко не був в курсі про «професіоналізм» О. Гладковського, своїх призначенців в «Укроборонпромі», керівників, афілійованих з ним підприємств, тієї ж «Кузні на Рибальському»?

Зовсім не випадково в ряді кримінальних проваджень за фактом розкрадання в оборонці фігурує стаття 111 Кримінального кодексу — державна зрада. Цілком очевидно, що без відома високопоставлених держави красти бюджетні кошти, які спрямовуються, наприклад, на фінансування державного оборонного замовлення, неможливо. На жаль, на сьогодні оцінити масштаби крадіжок в захисники дуже складно, оскільки поки що немає жодного кримінального провадження, яке завершилося для розкрадачів обвинувального вироку. Це відбудеться тільки у випадку, якщо правоохоронні органи не отримають завдання спустити все на гальмах. І такі побоювання є. Нагадаю, епізод у справі Жукова-Рогози-Гладковського, де фігурував згаданий вище П. Букін, завершився тим, що «бізнесмени контрабандисти» просто доплатили податки за постачання викрадених комплектуючих з оборонного підприємства.

Не буду описувати детально всі хитрощі вітчизняних мародерів, але один з епізодів потребує особливої уваги. У січня 2019 року Міноборони подало до Господарського суду позов про стягнення з ТОВ «Українська бронетехніка» 6670000 грн за невиконання державного оборонного замовлення на поставку бронемашин «Варта». У серпні суд позов задовольнив, але на суму всього 2400000 грн. При цьому в грудні минулого року суд задовольнив аналогічний позов до цього ТОВ на суму 300 тис. Грн. Припускаю, що для оборонного замовлення на 200 млн грн для «Української бронетехніки» такий штраф мало відчутний. Навіть згадувати про ООС і справжніх власників зазначеного підприємства, що надає цій темі зовсім інше забарвлення. А ось епізод з життя Верховної Ради нагадаю.

У січня 2016 року народні обранці проголосували за законопроект про введення кримінальної відповідальності за невиконання оборонного замовлення і відправили на підпис А. ПАРУБІЯ. Там він провалявся більше трьох років тільки тому, що депутат В. Винник подав проект постанови про скасування рішення Верховної Ради, зазначивши, що питання відповідальності за невиконання оборонного замовлення треба розглядати через призму корупції, а не кримінальної відповідальності. Ще питання про кінцевих бенефициярив ТОВ «Українська бронетехніка»?

Хитка дорога в дюнах «Укроборонпрому» …

А. Абромавічус, який отримав посаду голови наглядової ради «Укроборонпрому», все частіше згадується як фігурант гучного відходу з поста міністра економічного розвитку, пов’язаної зі спробами осіб з оточення колишнього президента проштовхнути в Мінекономрозвитку своїх людей для вирішення «чутливих» питань. Наші європейські партнери на цю відставку відреагували дуже нервово, пророкуючи Україні відмова міжнародної допомоги, провал реформ і повномасштабний економічна криза. Вони можуть більше не переживати — кримінальне провадження за даним фактом через закінчення терміну давності закрито. Ніби нічого і не було.

Цілком можливо, якби не раптова відставка, інвестиційний менеджер А. Абромавічус виявив би себе в Україні як талановитий економічний гуру, і наша країна досягла б неймовірних висот в економіці. Однак доручити проводити експерименти над українським оборонно-промисловим комплексом, перебуває у важкому економічному, фінансовому та технічному стані, людині, яка навіть не може читати документи на мові країни перебування, а тим більше в умовах бойових дій, — рішення, межує із злочинною недбалістю .

Може, в сучасних умовах головному реформатору оборонно-промислового комплексу країни варто було б все-таки отримати вищу освіту, а не зупинятися на ступені бакалавра? Особливо з урахуванням того, що наші американські та європейські колеги мають можливості для підготовки фахівців у цій сфері.

На жаль, також не увінчалася успіхом і моя спроба виявити інформацію про досвід управління відставного міністра оборонної промисловістю в інших країнах або хоча б окремо взятим іноземним підприємством, що випускають оборонну продукцію, або хоча б будь-якими підприємствами, або про його досягнення в сфері реформ . Ці обставини краще пояснюють більш ніж скромні висловлювання голови наглядової ради про існуючі проблеми в «Укроборонпромі»: проблеми іміджу, корупції всередині концерну, проблеми поза УВП.

Почну з останньої проблеми. Відкрию А. Абромавичусу «важливу державну таємницю» про те, що Україна одразу після його відставки перейшла до планування державного оборонного замовлення на три роки. Крім цього, основні оборонні стратегії і програми, включаючи Програму розвитку озброєнь, військової та специяльной техніки, Програму реформування і розвитку ОПК, Програму розвитку Збройних сил, передбачають проведення відповідних заходів на перспективу 10-20 років.

Більш серйозною «проблемою» поза «Укроборонпромом», як мені видається, є те, що приватні підприємства більше вариябельни і мобільні у прийнятті рішень, особливо в сфері розробки і створення нових видів озброєнь і військової техніки. При збереженні такого стану справ підприємства «Укроборонпрому», які вже сьогодні виконують оборонне замовлення нарівні з приватними підприємствами в пропорції 50 на 50, можуть взагалі втратити державні контракти в найближчій перспективі. Зрозуміло, що в цьому випадку неодмінно постане питання про доцільність існування державного сектора оборонної промисловості в Україні в такому вигляді.

Ймовірно, голова наглядової ради не в курсі, що «Укроборонпром» і його спецекспортери довгі роки самі створюють поза концерном проблему для всіх підприємств оборонної промисловості, використовуючи своє, створене виконавчою владою, штучне монопольне становище у сфері експортно-імпортних операцій з озброєнням і військовою технікою ? Створивши досить непогану вітчизняну систему експортного контролю, правда, не позбавлену корупційних проявів, держава обмежила більшість підприємств приватного і державного сектора в можливості зовнішньоекономічних операцій зі своєю продукцією, включаючи імпорт комплектуючих для власних потреб.

Проблема корупції всередині концерну, про яку говорив А.с Абромавічус, звичайно, важлива, але зовсім не непереборна. Більшу частину позицій, які генерують корупційні прояви в концерні і його підприємствах, закладено в статуті самого «Укроборонпрому», в системі управлінських рішень його апарату, а також у неконституційному способі формування наглядової ради і делегативної президенту Кабінетом Міністрів функції призначати генерального директора.

Можна під лупою вивчати Конституцію України, але ви не знайдете у президента повноважень призначати керівника підприємства та членів наглядової ради такого суб’єкта. Нагадаю, що Закон «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» повинен бути приведений у відповідність з чинною на сьогоднішній день Конституції. Фактично зараз відповідальність за стан справ в «Укроборонпромі» не несе орган управління концерну — Кабінет міністрів, а президент, знає про проблеми підприємства в основному з чуток.

Кілька слів про проблему іміджу. Діловий імідж концерну формується чітким виконанням контрактів з іноземними партнерами, а не доцільністю з певної нагоди і спрагою наживи окремих функціонерів збройового бізнесу. Репутація на міжнародних ринках озброєнь створюється роками, а втрачається в протягом декількох хвилин. Без чіткого плану виконання спецекспортерами відстрочених зобов’язань за експортними контрактами іміджу надійного контрагента у цій сфері Україна не повернути не тільки в найближчі роки, але і в далекій перспективі, а відповідно, неможливо буде отримати нові замовлення, збільшити обсяги виробництва і залучити інвестиції в оборонну промисловість .

Зрозуміло, що український ОПК становить серйозний інтерес для іноземних партнерів, з якими вже зараз ведуться консультації і переговори, можливо, не такими темпами і не з таким охопленням сфер можливого співробітництва, як хотілося б.

Заявляючи у своєму недавньому виступі в апараті РНБО про необхідність створення спільних підприємств в оборонно-промисловому комплексі, новообраний голова наглядової ради концерну, ймовірно, знову був не в курсі того, що для реалізації такого проекту потрібно мінімум внести зміни до десятка чинних законодавчих актів та підготувати ще цілий пакет проектів законів, які регулюють військово-технічне співробітництво і процес створення та виробництва озброєння, прийняття яких чекають підприємства держсектора і приватного бізнесу.

Не можу не згадати ще одну проблему, задекларовану побіжно А. Абромавичусом, а також секретарем РНБО Данилюк, — проблему посвячення державного оборонного замовлення. Гриф секретності для основних показників державного оборонного замовлення визначається конкретним оборонним замовником — Міноборони, СБУ, МВС і т. д. Наказом СБУ затверджується звід відомостей, що становлять державну таємницю. Необґрунтоване засекречування відомостей, у тому числі і в оборонному замовленні, тягне за собою відповідальність. Всі процедури в цій сфері чітко регламентовано, а тому не бачу жодних перешкод для прийняття рішення про розсекречення деяких позицій оборонного замовлення. З’явиться після цього конкуренція? Появи однозначно.

На жаль, в державному секторі української оборонної промисловості дійсно більшість підприємств держсектора виробляє унікальну продукцію, яка забезпечує нинішні потреби силових відомств і яка в Україні та за кордоном не виробляється більше ні одним підприємством. Зрозуміло, що створення конкурентного середовища в цій сфері в найближчій перспективі неможливо і потребує колосальних вкладень, які в сотні разів перевищують оборонний бюджет. Крім того, більшість підприємств «Укроборонпрому» є ремонтними підприємствами і не можуть без відповідного фінансування бути переведені на випуск нової продукції. Кому, як не колишньому міністру економічного блоку уряду про це не знати!

Сам принцип формування грифа секретності державного оборонного замовлення закладався у момент створення законодавчої і нормативно-правової бази в цій сфері більше 20 років тому і був обумовлений тим, що в нього включалися НДДКР-ОКР створення нових критичних технологій, матеріялів, розробок новітніх систем управління Збройними силами, озброєнь і військової техніки. До більшість позицій в оборонному замовленні становлять закупівлі конкретних зразків озброєнь. Треба секретить закупівлю 10 танків «Оплот» або двох пістолетів іноземного виробництва? Не впевнений.

Більше надій на виникнення конкуренції у сфері створення і виробництва озброєнь я поклав би на розвиток приватного сектора оборонної промисловості та державно-приватного партнерства, особливо враховуючи можливості співпраці з іноземними партнерами.

Судячи з заяви секретаря РНБО Данилюка за підсумками недавньої координаційної наради з питань реформи ОПК в апараті Радбезу про створення якогось державного органу, який буде виконувати функцію акціонера ДК «Укроборонпром», особисто у мене виникає відчуття, що новоявлені реформатори не дуже уявляють, що відбувається в «Укроборонпромі» і взагалі в оборонно-промисловому комплексі країни.

Воістину гора народила мишу! Створення надбудови над надбудовою — це верх управлінської думки. Може, хто шанує Данилюк Закон «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», де все детально це прописано?

Непрофесіоналізм, некомпетентність, неефективність і безпросвітна дурість менеджменту можуть вбити вітчизняний оборонно-промисловий комплекс набагато швидше — ще до початку анонсованих президентом Ст. Зеленського реформ!

За матеріалами: ZN,UA

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top