Новини Корупції

Сергій Лямець: “Посвячення в члени братства проходило за містом” – Олігарх

“Куди ми їдемо?” – запитав Андрій (без по батькові) Фаворов у величезної воділи “Кадилака”.

“Газовики тебе будемо присвячувати!” – радісно відгукнувся той.

Заради цієї посади Андрій відмовився від власного бізнесу. Але спокуса була надто сильним. У “Нафтогазі” йому довелося командувати всім газовим дивізіоном.

“А шо, у вас сьогодні день народження?” – поцікавився водій.

“Угу!” – соромливо підтакнув Фаворов, очікуючи привітання у відповідь.

“Ну тоді надягайте пов’язку!” – замість цього видав той.

Посвячення в члени братства проходило десь за містом. Машина зупинилася десь у лісі. Водила допоміг Андрію (без по батькові) Фаворова вийти і повів його по заметах і хрустким гілках.

Хвилин через п’ять прийшли кудись. З усіх боків чувся шум веселої юрби.

“Пий до дна-пий до дна!” – раптом вигукнув прямо на вухо веселий голос Андрія Коболєва.

В губи Фаворова ткнувся склянку з чимось смачно пахне. Зробивши ковток, він був приємно вражений.

“Cristal 2008”, – впевнено прицмокнув він.

У відповідь пролунав шквал оплесків. Плескали чоловік двадцять мінімум.

“Я казав, шо він наш чоловік!” – співучим голосом прокричав Коболєв.

“Запам’ятай! З цього дня ти повинен пити тільки кращі вина!” – додав інший дуже знайомий голос.

“Ну? якщо зароблю”, – парирував Фаворов, якого призначили в НАК “Нафтогаз” керувати усіма продажами газу.

“Ні си! Буде навіть більше, ніж обіцяли!” – весело пообіцяв Коболєв.

Відчувалося, що він був добряче напідпитку.

“Давай друге випробування!” – почулися голоси з усіх боків.

Фаворова підхопили під руки і повели далі. Шампанське миттєво вдарило в непокриту голову, і в тілі утворилася приємна пружність.

“Цілуй!” – прокричав знайомий голос.

“Кого цілувати?” – не зрозумів Фаворов.

“Трубу цілуй!”

Ох вже ці газовики. Це був дуже підступний хід. На морозі губи могли пристати до трубі назавжди. Але посвята є посвята. Андрій (без по батькові) Фаворов акуратно склав губи бантиком і став тягнутися в темну даль перед собою, очікуючи зустріти холодний метал.

“Б@я”, – раптом вилаявся він, здригнувшись усім тілом.

Замість крижаний труби йому в губи ткнулась тепла тканина.

“Що це?” – не розібравши, відхилився він і спробував зняти пов’язку.

Але йому не дали цього зробити. З усіх боків пролунали оплески і голосно заграв американський гімн. Фаворов інстинктивно приклав руку до серця.

“Підпишіть, будь ласка”, – сказав чийсь тихий голос на вухо.

“Що підписати?” – не зрозумів Андрій (без по батькові) Фаворов.

“Підписуй”, – прошипів у ліве вухо Коболєв.

Очевидно, це і був той самий неприємний момент, про який по-дружньому попередив глава “Нафтогазу”. Вчора він довірливо поглянув в очі і сказав, що настане та хвилина, коли не потрібно задавати зайвих питань. Мерзлими пальцями Фаворов перехопив ручку й розписався на чомусь.

“Спасибі, громадянин”, – промовив чийсь тихий голос, і його власник із хрускотом пішов.

“Ну а тепер! – закричав під вухом Коболєв. – Імениннику вручається! Снееее—“

І юрба підхопила.

“Гуууурочка!”

І в губи Фаворова вчепилася якась жінка. Від неї пахло непоганим парфумом, і Андрій (без по батькові) навіть почав мріяти про приємне продовження. Але в наступний момент десь під вухом заграли гармошка, і веселі распевчатые голоси почали видавати коломийки.

Судорожним рухом Фаворов зірвав з обличчя пов’язку – і отетерів. Перед ним, широко й привітно усміхаючись, стояла… гола красуня в російській кокошнику.

Він озирнувся по сторонах. Другий секретар з посольства Штатів тримав у руках зоряно-смугастий прапор. Швидше за все, саме його цілував Андрій (без по батькові) Фаворов замість труби. Поруч з ним стояв сірий тип з особою СБУ-шника і татком в руках. Але найбільше здивували ведмеді і російська хор.

“Що це?” – в подиві оглянувся Фаворов на Коболєва.

Той добродушно розвів руками.

“Російські колеги надіслали. Кажуть, він такий же наш громадянин, як і ваш”.

“У сенсі?” – щиро здивувався Фаворов.

“Та гаразд. Всі знають, що ти громадянин Росії”.

“Я громадянин США!” – вигукнув Андрій (без по батькові), краєчком ока відстежуючи реакцію громадянина з прапором.

“Та ладно, ні си! Наступник”, – зловісно посміхнувся Коболєв.

Він налив собі шампанського і приготувався штовхати тост за іменинника.

Джерело: Фейсбук автора
Надрукувати

Сергій Лямець

журналіст, блогер, творець проекту Politicus Vulgaris

«ОЛІГАРХ»

Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top