Новини Корупції

Мильна бульбашка. Чому в Україні так багато безглуздих юристів

Мильна бульбашка. Чому в Україні так багато безглуздих юристів 27.03.2019

Навчання на більшості факультетів — гра в піддавки: одні знають, що їх тут нічому не навчать, інші — що тут все одно ніхто не вчиться, пише ГК.

Міністерство юстиції опублікувало звіт про стан юридичної освіти в Україні. Грунтовне статистичне дослідження охопило спеціальності «Право», «Правознавство» та «Міжнародне право». Автори звіту підрахували, скільки у вузах нашої країни готується потенційних юристів, скільки бюджетних місць вони займають і яка реальна потреба українського ринку праці у фахівцях цих професій Окремо виведена цікава діаграма, для наочності демонструє невідповідність попиту на юридичну освіту порівняно з іншими популярними і затребуваними на ринку праці спеціальностями.

Автори звіту пишуть прямим текстом: кількість людей, що одержують юридичну освіту в українських вузах, непомірно велике — на 1 січня 2019 р. їх у нас 104 565 осіб. Кількість вузів, які готують фахівців за цими спеціальностями, також чимала: готує бакалаврів 193 вузу, а магістрів — 120. І незважаючи на те, що Міністерство освіти і науки стверджує, що кількість бюджетних місць вивіряє по ринку праці, звіт Мін’юсту дозволяє в цьому засумніватися: в даний момент «на бюджет» за спеціальністю «Право» навчаються 18 941 очник і 1 714 заочників. У 2018-му на юридичні спеціальності було виділено близько півтора тисяч бюджетних місць. Притому реальну потребу в таких фахівцях на ринку праці автори звіту оцінюють вельми невисоко. Як і якість підготовки фахівців, яка, на їхню думку, від року до року падає.

Зрозуміло, в порівнянні з тією кількістю місць, які виділили комп’ютерних наук, інженерних спеціальностях та аграрного сектору — тими спеціальностями, в яких ринок реально потребує або хоча б не страждає від «перевиробництва», — це не так вже й багато. Але якщо ситуація на ринку праці дійсно так погана для юристів, як стверджується у звіті, то і того, щоб було виділено, явно багато. Самі поміркуйте: до 2018 р. дипломи по праву отримали 12 255 магістрів, 2 591 спеціаліст, 1 891 бакалавр і 5 319 молодших спеціалістів. Важко уявити, щоб всі вони зуміли влаштуватися за фахом. Власне, не треба нічого представляти: згідно з дослідженням на одне робоче місце в області права претендують сім осіб.

У чому ж причина такого напливу охочих займатися саме правом? Зазвичай відповідь дуже проста: моди на спеціальності запізнюються рівно на одне покоління. В даний момент у вузи масово прийшли діти тих, хто формувався в 90-х. Тому і найбільш затребуваними спеціальностями виявляються ті, які були найбільш престижні і грошових д тоді, в 90-х — на спеціальності, пов’язані з фінансами та юридичним забезпеченням.

Це звичайне, можна навіть сказати, хрестоматійне пояснення популярності юридичних і фінансових факультетів. Але воно не вичерпний. Наприклад, воно не пояснює, чому на спеціальностях, пов’язаних з фінансами і банківською справою, навчаються майже вдвічі менше студентів, хоча попит на ці спеціальності на ринку праці стабільно високий. Якщо міряти нинішні роки 90-ми, то фінанси і банківська справа повинні були бути не менш «модними», ніж юриспруденція. А ось піди ж ти…

Власне, цей перекіс пояснити теж досить легко. Не всім дається математика. «Не всім» — це м’яко кажучи. Тому ті, хто «вміє з цифрами», можуть дозволити собі мріяти про власний банк. Ті ж, кому числа не даються, але грошей все одно хочеться, та побільше, йдуть в юристи.

Дослідження, втім, для таких людей може мати ефект холодного душу: тільки один з семи зможе влаштуватися на роботу, пов’язану з юриспруденцією, а середні зарплати, наведені у дослідженні, не вражають: краще за всіх живуть адвокати з середньою зарплатою близько 9 тис. грн. Нижній поріг рядового юриста — близько 3 тис. в місяць. Можна, звичайно, сподіватися на те, що автори звіту не вважали те, що видається «в конвертах». Але невблаганна логіка: якщо на одне робоче місце претендує сім осіб, роботодавець може дозволити собі не поспішати з підвищенням зарплати.

Інша справа — якість фахівця. Яке, за щирим визнанням Мін’юсту «залишає бажати». Автори звіту говорять про низьку якість юридичної освіти, посилаючись на результати Єдиного спеціального вступного випробування та Єдиного вступного іспиту в магістратуру а також опитування керівників юридичних фірм, адвокатських контор та органів державної влади. Результати виявилися невтішними: рівень підготовки випускників юридичних шкіл залишається низьким. І його зниження, як вказують автори звіту, прямо корелює із збільшенням кількості цих самих юридичних шкіл, а також студентів, які навчаються на спеціальностях «Право» і «Міжнародне право». Чим більше — тим гірше. А зовсім не навпаки, як можна було очікувати.

Картина вимальовується досить дивна: на спеціальність йде дуже багато людей (причому їх кількість постійно збільшується), вузи охоче відкривають перед ними двері і збільшують кількість місць, але професійні якості, отримані в ході навчання, виявляються досить посередніми. Ринок праці, з одного боку, не потребує такої кількості фахівців, з іншого, знайти в море володарів диплома хорошого фахівця — завдання нетривіальне.

Моди модами, 90-ті — 90-ті, але невже поведінкою і вибором людини не керує більше нічого, крім установок, засвоєних батьками в їх власному дитинстві?

На питання про те, чому рівень випускників так низький і чому він так очевидно корелює з кількістю вступників та внз, можна дати різні відповіді. Але один з них буде очевидна: ті, хто йде до внз на спеціальність «право», в більшості своїй «не горять» юриспруденцією. А спробуйте навчити того, хто «не горить» і навіть «не тліє». Більшість тих, хто йде на цю спеціальність, йде не за наукою, не за знанням і навіть не за професією. Вони йдуть, тому що треба ж кудись йти після школи. Чому б не юристи? Юристи, як відомо, не бувають бідними.

Вузи ж, піймавши хвилю, готові надати бажаючим місця та дипломи. Попит народжує пропозицію — кількість факультетів, які готують юристів, вражає уяву. Що ж до низької якості отриманої освіти, то воно нікого особливо не турбує. Навчання на більшості факультетів — гра в піддавки: одні знають, що їх тут нічому не навчать, інші — що тут все одно ніхто не вчиться, й ті, і інші — що за спеціальністю підуть працювати небагато.

Освіта в галузі права перетворилося у мильний міхур, який досі тільки роздувався. Причому звинувачувати в цьому тільки батьків, які щось там притягли з собою з 90-х, не варто. На вибір випускника впливають не тільки батьки, хоча їх вплив іноді, дійсно, буває визначальним. Найчастіше йдуть, куди мама сказала», ті, хто сам так і не зміг придумати ніякої альтернативи. В результаті студенти правових спеціальностей в масі своїй — найчисленніші та найрізноманітніші невмотивовані. Адже якщо у хлопчика/дівчинки погано з математикою і немає ніякої власної вираженою профорієнтації, дорослі намагаються підказати дитяти найбільш практичне рішення. Воно може бути практичним, тому що «юристи не бувають бідними», а може просто тому, що в рідному райцентрі діє філія якогось обласного вузу, ось туди нехай і йде, тому що нічого туди-сюди кататися і тусуватися по гуртожитку.

І я, зрозуміло, нікого не здивую, коли скажу, що в таких «філіях академій» дві основні спеціалізації — право і економіка. І що економіку вибирають рідше — тих, хто «вміє з числами», як уже зазначалося, шкіл виходить не так вже й багато.

Читайте також: Кадри для села. Що чекає абітурієнтів в 2019-му

Юриспруденція виявляється спеціальністю для тих, хто не визначився зі своїми життєвими прагненнями і при цьому недостатньо хороший з числами, щоб вступити на економічну спеціальність. І те, і інше — прямий докір школі та сім’ї. Школі — з її принциповою непрактичностью, дивними критеріями успішності і ще більш дивною манерою «профорієнтувати» учнів згідно з оцінками за шкільні предмети. Сім’ї з її нерідко дивними, а нерідко просто дурними уявленнями про «практичному». І школі, і сім’ї нерідко не вистачає одного і того ж — зацікавленості в дитині і готовність підтримати його власний інтерес. У якій би галузі він не лежав — нехай навіть зовсім непрактичною.

І шкільна, і батьківська «практичність» — адже вона завжди вчорашня. І це стосується не тільки покоління 90-х, якому, звичайно, дісталося, і яка, через пережиту на ранніх етапах злиднів, залишається зацикленим на грошах і речах і ними вимірює успіх і практичність. Їх діти точно так само не зможуть дати розумного ради про те, куди піти вчитися, власним нащадкам — тому що світ до того моменту знову зміниться і, можливо, не раз.

Втім, вибирати професію виключно «по любові», напевно, було б занадто сміливо. Просто розрахунок повинен бути іншим — хоч скільки-небудь раціональним, співвіднесеними з реальністю. Ті, хто вибирає для своєї дитини юриспруденцію, орієнтуються на ілюзії, сформовані то власним застарілим досвідом, то «американським способом життя», почерпнутих із серіалів, в яких юрист дійсно бідним не буває. А адже дізнатися про реальний стан справ на ринку праці зовсім нескладно. Про те, які саме спеціальності затребувані, регулярно повідомляють у відкритих джерелах і рекрутингові агентства, і сама особисто міністр освіти напередодні кожної вступної кампанії.

Мильна бульбашка. Чому в Україні так багато безглуздих юристів оновлено: Березень 27, 2019 автором: Redactor
Источник

Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Популярные новости

To Top